БІБЛІОТЕКА

Як користуватися енциклопедичною

і довідковою літературою

бібліотечний урок

підготувала бібліотекар Іванопільської СШ Кундас В.М.

Мета: розширити уявлення учнів про довідкову літературу, основні види довідкових видань та їх призначення; фор­мувати навички користування словниками, довідниками, дитячими енциклопедіями тощо; розвивати пізнавальні інтереси; виховувати у школярів допитливість, потяг до знань, прагнення підвищувати власну ерудицію.

Обладнання: книжкова виставка довідкової літератури; роздруковані бланки тестів «Чи вмієш ти користуватися довідковою літературою?» (за кількістю учнів).

Хід уроку

І. Організаційний момент

         II. Робота за темою уроку

1.    Ознайомлення з темою.

Бібліотекар.

 Сьогодні на уроці ми продовжимо цікаву роз­мову про книги. Але об'єктом нашого обговорення, діти, буде не книга художня і не книги взагалі, а спеціальний вид літератури — література довідкова. Ви дізнаєтеся, які видання ми відносимо до довідкових книг, навіщо потрібні ці книги, як можна та необхідно користуватися такою літературою та яку роль дані книги можуть зіграти в житті людини, в житті школяра.

2.    Бесіда «Довідкова література — для тебе та всіх, хто прагне знання».

На початку бесіди бібліотекар пропонує дітям задуматися над змістом слова «довідкова» і дібрати до нього спільнокореневі («до­відатись», «довідка») та синоніми до дібраних слів (довідатись — дізнатися, довідка — інформація).

Бібліотекар. Ось такими чином ми з вами, діти, і зробили перший важливий висновок: довідкова література потрібна нам для того, щоб знаходити певну інформацію, що цікавить нас, та завдя­ки цій інформації здобувати необхідні нові знання.

А як свідчить усім знайомий афоризм, «Знання — сила». От­же, довідкова література — книги надважливі та необхідні всім, а особливо тим, хто навчається, здобуває освіту. Звичайно, немає жодної бібліотеки, тим більше бібліотеки, пов'язаної з навчанням, з освітою, де б не були наявні та представлені в різноманітності до­відкові видання.

Отже, підійдемо до бібліотечних стелажів, на яких міститься так необхідна нам усім довідкова література.

Які ж видання належать до довідкової літератури? Спробуємо розібратися в цьому.

Перший вид довідкових видань — це словник. Про цей вид довідкової літератури дуже влучно сказав видатний український по­ет Максим Рильський:

Не бійтесь заглядати у словник:

Це пишний сад, а не сумне провалля.

Як ви думаєте, що мав на увазі Максим Тадейович, даючи нам таку пораду? (Відповіді учнів.)

Чи поділяєте ви думку про те, що словникові книги бувають різних видів? Які види словників ви знаєте?

Справді, з першого класу вам відомий орфографічний словничок української мови. Саме в цьому словнику можна знайти право­ве будь-якого слова. Хто з вас часто звертається до орфографічного словника? Розкажіть, у яких випадках ви це робите. Наведіть приклади слів, для написання яких вам став би у пригоді орфографічний словник української мови.

Як ви думаєте, орфографічні словники бувають тільки українські? Чому? Доведіть свою думку.

Навчаючись у школі, ви опановуєте не тільки рідну мову, але знайомитеся з іншими мовами — російською, англійською. І, запевняю вас, ніхто ще не вивчив іноземної мови без допомоги необхідних словників. Яку довідкову літературу, точніше, які словники  використовуємо для цього? (Двомовні, перекладні словники.) Наведіть приклади словників, що належать до цієї категорії. Хто може розповісти, для чого нам слугує українсько-російський словник? Англійсько-український словник? (Пояснення учнів.)

Багато які слова української мови прийшли до нас із мов іноземних, тобто ці слова мають іншомовне походження. Дізнатися ю походження відповідних слів нам допомагає призначений для цього словник, який так і називається — «Словник іншомовних слів». На сторінках такого довідкового видання не тільки вміщені майже всі слова, що прийшли в українську мову з мов інших народів, але й вказується відповідне іноземне слово, а також дається пояснення лексичного значення відповідного слова. (Бібліотекар наводить приклади пояснень 2-3 слів іншомовного походження, користуючись відповідним словником.)

Серед словників є й такий вид, що носить назву «Тлумачні». Як ви розумієте значення слова «тлумачити»?

Тлумачити — означає давати пояснення до чогось (у даному ви­падку до слова); допомагати зрозуміти значення; роз'яснювати. Як ви вважаєте, для чого призначений тлумачний словник? Правильно, щоб ми в ньому знаходили пояснення лексичного значення потрібних нам слів.

Узагалі словників у світі — велика різноманітність. У нашій бі­бліотеці є словники синонімів та антонімів, словник фразеологізмів (тобто крилатих зворотів, що вживаються в мовленні у переносному значенні), словник технічних термінів та багато інших. Це так зва­ні спеціальні словники.

Отже, світ такого довідкового видання, як словник, досить різ­номанітний. Але у всіх словниках подібна структура та один прин­цип розташування слів. Який? (Алфавітний.) Правильно. Слова розташовані в алфавітному порядку тієї мови, якою надрукований словник.

Словники різних видів стають нам у пригоді, коли виникає по­треба з'ясувати значення, правопис або переклад певного слова. Це — досить конкретна та стисла інформація. Широких же відо­мостей, як правило, словник не дає.

У разі коли читачеві необхідні такі відомості, словник не допо­може. У такому випадку стане доречним звертання до наступного виду довідкової книги, тобто до енциклопедії.

Енциклопедія — довідкове видання, найбільше за обсягом, ма­теріал якого систематизований за алфавітом, специфічними розді­лами тощо. Енциклопедія надає інформацію більш стислу та більш детальну, ніж, наприклад, словник.

Енциклопедія, як і словник, буває різних видів — як загально­го, універсального характеру, так і галузевого, тобто з певної облас­ті знань. Універсальні енциклопедії — багатотомні видання. Серед найбільших енциклопедій варто назвати такі, наприклад, як «Ве­лика радянська енциклопедія», «Мала радянська енциклопедія». Такі видання охоплюють усі сфери знань, а крім того, містять не­обхідні мапи, таблиці, схеми, світлини тощо.

Існують також спеціальні енциклопедії для дітей, матеріал яких викладений з урахуванням рівня сприйняття та вікових особливос­тей школярів. Дитячі енциклопедії, як правило, яскраво ілюстро­вані, щоб юні читачі не тільки могли прочитати відповідь на за­питання, що їх цікавить, але й мали змогу побачити малюнок, ілюстрацію, світлину, яка зображує його. Деякі сучасні дитячі ен­циклопедії виходять серійно. Наприклад, енциклопедія «Що? Як? Чому?», випущена видавництвом «Махаон».

Усі слова, терміни та статті в енциклопедіях розташовані та­кож в алфавітному порядку. У деяких енциклопедіях, зокрема ди­тячих, матеріал подається спеціальними тематичними блоками, розділами. Щоб полегшити орієнтування в такому довідковому ви­данні, юним читачам доцільно використовувати алфавітний покаж­чик, що міститься, як правило, наприкінці книжки. У такому по­кажчику розташований зведений перелік слів (термінів, назв тощо) з указанням конкретної сторінки, на якій міститься інформація про дане поняття.

Само слово «енциклопедія» в перекладі з грецької мови означає «коло знань». Цей термін з'явився досить давно: близько п'яти сто­літь тому. А перші енциклопедії виникли ще раніше. Існують дані, що час створення перших енциклопедій припадає на сиву давнину: друге тисячоліття до нашої ери. А місцем, країною, де були написа­ні ці довідкові видання, вважається Давній Єгипет, що навіть у ті далекі часи мав досить розвинену культуру й цивілізацію.

Третій вид довідкової літератури, на яку хотілося б звернути вашу увагу, — це довідники. Довідники, на відміну від енцикло­педій, не бувають універсального характеру: вони бувають з окре­мих, різних галузей знань. Наприклад: «Довідник з історії Укра­їни», «Довідник автомобіліста» тощо. Довідник — видання, що містить короткий детальний матеріал довідкового характеру. Для роботи з довідником використовується система пошуку за алфавітом та за змістом (так само, як і в енциклопедії). Серед довідників також можуть бути видання в кілька томів, а можуть бути окремі книги (у залежності від специфіки теми, яку охоплює да­ний довідник).

Довідкові видання, зокрема багатотомні, можуть включати довідковий відділ, який містить дані для полегшення пошуку інфор­мації: перелік літератури, список умовних скорочень, а також вже згаданий нами алфавітний та предметний покажчики. Хто з вас мо­же пояснити призначення цих структурних підрозділів довідкової книги? (Два-три учні виконують завдання за необхідною допомо­гою бібліотекаря.)

Говорити про світ довідкових видань можна нескінченно. Але зараз мені хотілося б спинитися на найцікавіших та найактуальні­ших, на мою думку, книга.

3. Огляд літератури «Довідкові видання нашої бібліотеки».

У процесі огляду літератури бібліотекар конкретно зупиняєть­ся на кожній представленій на виставці книзі, називає вид відповідного видання, повідомляє основні бібліографічні дані про книгу, розповідає дітям про її зміст, призначення, систематизацію матері­алу, довідковий апарат, особливості поліграфічного, ілюстративно­го оформлення тощо та пояснює спосіб користування довідковою книгою на конкретних прикладах.

По завершенні огляду літератури дітям дається можливість са­мостійно розглянути довідники, томи енциклопедій, словники різ­них видів та поставити бібліотекарю запитання, що цікавлять шко­лярів і безпосередньо пов'язані з темою бібліотечного уроку.

4.    Практичні завдання для учнів.

Бібліотекар пропонує дітям виконати ряд завдань, пов'язаних із пошуком певної інформації, дібравши та використавши для цьо­го відповідну довідкову літературу.

-        дізнатися, як правильно пишеться слово територія;

-        визначити, хто такий І. В. Буяльський та чим він відомий;

-        знайти пояснення значення слова дифракція;

-        визначити, як правильно перекладається українською мовою російське слово препроводительный;

-        розтлумачити значення крилатого вислову «качається, як ва­реник у сметані»;

-        дізнатися, до якого ряду тварин належить видра та де поши­рений цей звір;

-        знайти, як називається столиця Ефіопії;

-        назвати місце народження українського письменника Олеся Гончара.

Бажаючі діти по черзі виходять до виставки довідкових ви­дань (можна також розмістити добірку необхідної літератури пе­ред учнями на столі), усно пояснюють хід пошуку та, знайшовши потрібну інформацію, повідомляють результат. Бібліотекар та ре­шта школярської аудиторії уважно стежать за тим, як працює ко­жен учень та в разі необхідності надають йому потрібну допомогу. Кожна правильна відповідь, знайдена самостійно, швидко та пра­вильно, вітається загальними оплесками.

ІІІ. Тематичне тестування.

Діти отримують роздруковані бланки тестів «Чи вмієш ти ко­ристуватися довідковою літературою?». Учням пропонується ви­брати правильні варіанти відповідей на кожне запитання тесту та підкреслити їх.

Чи вмієш ти користуватися довідковою літературою?

1.    Яку роль виконує орфографічний словник?

а.   Пояснює значення слова;

б.   Дає розгорнуту інформацію про терміни й поняття;

в.   Пояснює правопис слів;

г.    Дає можливість перекласти слово іншою мовою.

2.    У якому порядку міститься матеріал у словниках?

а.    У кожного словника — свій порядок;

б.    За темами, яким відповідають слова;

в.     У довільному;

г.     В алфавітному.

3.    Яке видання не належить до довідкових?

а.   «Літературна енциклопедія»;

б.   «Український фольклор»;

в.   «Довідник з математики»;

г.   «Тематичний словник школяра».

4.    Яке довідкове видання містить найповнішу інформацію?

а.    Універсальна енциклопедія;

б.    Галузевий довідник;

в.    Тлумачний словник;

г.     Дитяча енциклопедія.

5.    Які елементи довідкового апарату можуть бути в словнику?

а.   Предметний покажчик;

б.   Список умовних скорочень;

в.   Алфавіт мови, якою написаний словник;

г.   Алфавітний покажчик.

Ключ до тесту: 1-В; 2-Г; 3-Б; 4-А; 5-Б, В, Г.

IV. Підсумок уроку

Запитання та завдання до учнів:

-        Навіщо школяреві потрібна довідкова література?

-        Скільки видів видань належать до довідкової літератури? На­звіть їх.

-    Якими довідковими виданнями нашої бібліотеки ви вмієте ко­ристуватися?

-    Розкажіть про техніку користування певною книгою, що нале­жить до довідкової літератури (на свій вибір).

Насамкінець уроку діти обмінюються враженнями про його матеріал між собою та з бібліотекарем.

Бібліотекар висловлює сподівання, що довідкові видання за­вжди будуть добрими помічниками для учнів, що ці книги завжди допомагатимуть школярам у їх навчанні, життєвому досвіді, розвитку інтелекту та ерудиції.

Інші сценарії